Багато поколінь мешканців Бразилії виросли в країні, яка не грала. Вже мало хто пам'ятає останнє офіційне обертання рулетки в казино легендарного готелю Copacabana Palace в ніч на 30 квітня 1946 року. Тоді президент Дутра під впливом католички-дружини перекреслив історію азарту в країні на довгі десятиліття. З того часу казино з популярної розваги раптово стало зоною пильної уваги кримінального кодексу.
Природа бере своє
Людина – істота азартна і повністю позбавити її можливості грати не вважають за можливе навіть диктатури. Під заборону не потрапили ставки на коней та спортивні ставки. А з 1967 року державний банк Caixa Econômica Federal отримав монопольне право на проведення лотерей у Бразилії. У 1990-х було дозволено бінго та ігрові автомати, через 5 років їх знову заборонили.
Відмінність між азартною чи звичайною грою тут бачать у міру того, наскільки виграш чи програш залежить від удачі чи майстерності. Якщо панує майстерність – гра не вважається азартною. Тому покер і бридж тут вирішили вважати швидше спортом, ніж азартними іграми.
Але Бразилія впритул підійшла до питання відкриття грального ринку. Деякі стверджують, що влада бачить у цьому кроці спосіб вирішити економічні проблеми країни. Інші – що владі не подобається, що на країні з населенням у 212 мільйонів заробляють нелегальні оператори. Як би там не було, дискусії про створення інтегрованих курортів, дозвіл казино, онлайн-ігор та лотерей тривають уже кілька років, і, схоже, найближчим часом буде прийнято заповітний закон.
Найсміливіший депутат
Ім'я депутата Феліпе Каррераса, мабуть, буде вписано золотими літерами в історію легального азарту у Бразилії. У процесі легалізації він є ключовою фігурою, до речі, Феліпе – член соціалістичної партії. З його легкої руки законопроект у фінальному вигляді виглядає досить цікавим, розумним та виваженим документом.
На фото: Феліпе Каррерас, автор законопроєкту про азартні ігри в Бразилії
Ринок ставок на спорт планується конкурентним, але з обмеженням кількості операторів: не більше однієї букмекерської компанії на мільйон жителів штату чи округу. Тобто, наприклад, у Сан-Паулу зможе працювати 46 операторів онлайн-ставок. А в Ріо-де-Жанейро їх може бути не більше 17. Загалом у країні знайдеться місце для 203 ліцензованих букмекерів, що зробить її одним із найбільших ринків у світі. Інші вимоги стосуються обов'язкового відкриття офісу в Бразилії та наявності капіталу не менше за 19,5 мільйонів доларів. Передбачено щоквартальну сплату податків та оплату інспектування діяльності операторів розміром у 120 000 доларів, теж кожен квартал.
Аналогічні обмеження кількості ліцензій передбачені для операторів онлайн-ігор – один мільйон жителів – один оператор. Термін дії ліцензії – 25 років. А ось із залами для бінго дещо легше – можна буде відкривати по одному закладу на кожні 150 000 мешканців. У кожному може бути до 400 автоматів для гри в бінго, ліцензія видаватиметься на 20 років.
Інтегровані казино-курорти також співвідноситимуться з кількістю населення. У штатах із населенням понад 25 мільйонів буде лише три такі курорти, якщо мешканців у штаті від 15 до 25 мільйонів – два. Ліцензії будуть видавати на основі тендерів, проекти, що перемогли, отримають ліцензію на 30 років.
На прийняття закону чекають найближчим часом.
Автор: Сергій Гінзбург
Портал про гральний бізнес gamingpost.net розповідає про легальний азарт в Україні. Читайте останні новини:
Боротьба з нелегальним азартом по-шведськи
Норвегія – не Україна? Як закривають сайти без ліцензій
На радість нелегалам: жорсткі умові для легального гемблінгу вигідні «сірому» бізнесу