fbpx Захистити захисників – Favbet Foundation | Gamingpost.net
Кількість виданих ліцензій: 3033 Бюджет виконаний на 23.6% Докладніше

Захистити захисників – Favbet Foundation


Автівки, амуніція, спорядження та навіть солоні огірки у величезних відрах – тепер це про Favbet Foundation

  • 2022-08-19 10:59
  • 2911
Читати на:

Раніше, до 24 лютого, Фонд підтримував ініціативи в сфері освіти, здоров’я та спортивного розвитку. Тепер завдяки підтримці Фонду бійцям доставляють комп’ютерну техніку, генератори, а часом навіть будівельні матеріали. Наразі працівники Favbet Foundation стали експертами з пошуку та закупівлі засобів зв’язку, автомобілів та обладнання. Засновник Фонду Андрій Матюха опікується військовими окремо - за його сприяння військові отримали сучасну зброю та паливо. 

Насправді, якщо розібратися, то фонд і зараз також про дітей. Адже саме для них Фонд та всі ми намагаємося зберегти та захистити нашу Україну.

Ми зазирнули за лаштунки одного з найбільших в Україні гемблінгових фондів. Там зустріли Сергія Ковальчука, члена наглядової ради Favbet Fondation. Розпитали про роботу та особисте. Непогана вийшла розмова.

24 лютого застало Сергія вдома. А дім – за кількасот метрів від аеропорту «Гостомель». Мабуть, кожен другий у світі тепер знає, що означає таке розташування. На щастя, руки у чоловіка були більш-менш розв’язані – дружина з дітьми поїхала гостювати до батьків за день до повномасштабного вторгнення. Тому Сергій пішов у військкомат – хотів взяти до рук зброю. Його завернули – чоловік має троє дітлахів, найменшому з яких ледве виповнилось на той час два місяці. Тоді Сергій взяв у руки телефон.

Про захист тих, хто захищає нас

Звісно, перший час було не зовсім зрозуміло, що робити. Проте буквально за кілька днів все стало на свої місця: команда Фонду має досвід у закупівлях – цим і вирішили займатися, тим більше, що запити на допомогу почали надходити майже одразу. Наразі Favbet Fondation підтримує країну двома способами – фінансує ЗСУ й інші фонди (зокрема «Повернись живим») та закриває конкретні запити від військових. 

Першими, хто отримав допомогу від Фонду, були працівники Favbet, які стали на захист країни із зброєю – вони отримали повні комплекти захисту та необхідного спорядження. Далі запити почали надходити від частин та окремих бригад, де служили фавбетівці. Далі – звідусіль. Через соціальні мережі, через сайт Фонду або… просто дзвонив телефон.

На жаль, швидко стало зрозуміло, що бажаючі заробити на війні є і нікуди не зникнуть. Тут і стався у нагоді величезний досвід у закупівлях – вміло відфільтровуючи перекупів, команда доволі швидко знаходила якісні продукти за розумними цінами в Україні та за її межами. З’явилися перші перевірені виробники та постачальники. Робота була швидко налагоджена.

Всі знають, яка ситуація склалася на початку другого етапу війни – бажаючих захищати країну було в рази більше, ніж можливостей для їх забезпечення, тому перші запити про допомогу включали майже все. Як сказали хлопці із одного з бучанських підрозділів ТрО: «До того, як ви нам допомогли, із захисту ми мали лише хрестики та зброю».

Про те, що здається простим

На словах все дійсно виглядає доволі просто – надходить запит, його розглядають, надають необхідне. Насправді робота ведеться величезна. 

Запити обробляє ціла команда. Після надходження заявки її аналізують, зв'язуються з відповідальною людиною, уточнюють – кому це потрібно, куди, для якої кількості людей. Ми вже маємо неабиякий досвід – наприклад, знаємо, що на 20 військових точно не треба 20 тепловізорів, тому деякі запроси коригуємо. 

Заявки сортуються. Розуміємо, що закарпатському ТрО, звісно, треба мати повний комплект захисту, але захистити бійців на Донеччині чи на Миколаївщині значно важливіше, тому ці запити обробляются першими. 

Далі починається збір заявки – дзвінки, пошук, замовлення, оплата, доставка. За всіма цими словами – неймовірна робота людей, які роблять все можливе для захисту країни. Іноді телефон у руці не менш важливий, ніж автомат. 

Про хлопців та машинки

Автівки. Автівки потрібні дуже. За весь час війни при підтримці Фонду на фронт передано 13 автомобілей. Ми стали автомобільними «доками» – наразі від надходження запиту до передачі авто на передовій проходить від тижня до трьох. Це дуже швидко, враховуючи, що рідко коли обходиться без сюрпризів. 

Як це працює. Ми отримуємо запит – зазвичай просять пікап на дизелі. В Україні купляти авто нераціонально, тому починається пошук у Європі – у роботу включаються наші друзі, знайомі, які шукають авто, скидають нам фото та характеристики підходящих. Ми розглядаємо пропозиції, погоджуємо їх із військовими. Якщо все ок – авто купується та вирушає до кордону. А ми стрибаємо у потяг та їдемо назустріч автівці, забираємо її та переганяємо через кордон. 

Українські кордони проходимо зазвичай швидко, десь пів годинки, а ось з сусідами часом трапляються проблеми – людський фактор, куди ж без нього. На одній із митниць є зміна, яка незважаючи на всі листи, підтвердження і те, що машина їде під українським прапором та з написом великими літерами «для ЗСУ», чинить нам всілякі перешкоди. Наприклад, патруль може відправити нас у самий хвіст кілометрової черги, незважаючи на те, що ми вже одні з перших. Тоді звертаємося за допомогою до наших далекобійників – просимо «прикрити» авто у черзі, щоб нас не побачили під час наступного патрулювання. Далекобійники завжди на нашому боці.

Після того, як автівка доставлена в Україну, вона проходить ТО, ремонтується точково за необхідності, фарбується. Водночас ми домовляємося про передачу – чи то ми відвозимо автівку на передову, чи то військові приїжджають за технікою.

Чесно кажучи, навіть не знаю, хто більше радіє тому, що машина доставлена – ми чи бійці. Кожна автівка – це врятовані життя, і ми це точно знаємо – хлопці присилають фото, пишуть повідомлення. Завдяки одному з позашляховиків бійцям вдалося підбити два ворожих БТР. Завдяки іншому – вивезти поранених з-під обстрілу касетними боєприпасами -– через зливу та грязюку в полях до них змогла дістатися лише наша автівка. Такі історії ще раз доводять – все, що ми робимо – не даремно. Кожна така історія – найвища нагорода для кожного з нас.

Звісно, буває, що ці автомобілі знищує ворог – це війна. Сумно, але що поробиш – шукаємо інші. Головне, щоб були живі ті, хто їздить у них. 

Про добро, що повертається та про бабцю з огірками

На передову автівки ніколи не їдуть порожні – завантажуються «під дах»  різними корисностями: від карематів, аптечок та білизни до смаколиків, подарунків, листів. Частково це придбане Фондом та з гуманітарної допомоги, що надходить з-за кордону. Частково –  подарунки від українців. 

Допомога від українців – найбільш щемлива. Кожна річ – зі своєю історією. 

Ще у 2019 Фонд допомогав укомплектувати комп’ютерною технікою школу в селі Блиставиця Бучанського району. Після нещодавньої деокупації мешканці громади звернулися до нас щодо допомоги. Але допомогу вони не просили, що було б цілком логічно, а навпаки, пропонували. Люди намагалися внести свою частку в перемогу, зібрали необхідне для наших бійців та хотіли бути впевнені, що речі дійдуть за призначенням. Ми передали від них дарунки. 

Дарунки різні – одна прекрасна бабця принесла два величезних бутля з квашеними огірками. Кажемо: «Бабуль, у склі не можна». Засмутилася, пішла. Повертається за годинку – принесла два пластикових відра, переклала огірки – «У пластику можна?». Можна, бабцю, дякуємо. 

Бійці радіють всьому. Матеріальним речам, зрозуміло, але й тим речам, завдяки яким відчувають підтримку – листи, малюнки. Мені здається, що вони часом навіть важливіші – особливо для військових на сході. Їм треба знати, що в них вірять, підтримують і чекають. Неймовірно приємно спостерігати за реакцією наших захисників, коли вони отримують малюнки та листи від дітей. Серед тих, хто допомагає нам укомплектовувати авто – жителі селища Дослідницьке, а серед них – діти, чию школу ми свого часу облаштовували меблями та технікою. Вони передають захисникам свої малюнки, які стають для бійців своєрідними оберігами. 

Туди ми відвозимо подарунки – звідти отримуємо подяку й обіцянку вижити та перемогти. 

Про зв’язки, що цінніші за гроші

Мені важко сказати, що є такого, з чим команда Фонду не змогла б впоратися. Найцінніше у нас – досвід та контакти. І друзі – найцінніші. Нещодавно, наприклад, надійшов запит від одного з підрозділів із гарячої точки – хлопці потребували засобів зв’язку. Запит був трохи дивний, тому почали розбиратися – з’ясувалося, що хлопці трохи «не в темі». Познайомили їх із спецами з іншого підрозділу, який воював неподалік них, вони поспілкувались. Після того спілкування запит, щоправда, збільшився на десяток одиниць, проте тепер це комплект, який точно правильно працюватиме і повністю закриє питання зв’язку для однієї з бригад. Таких історій чимало.

Про найважче

Найважче було спочатку, коли процеси були не налагоджені, коли все потрібно було всім і відразу. Наразі легше, проте є інші «найважче» – наприклад, розуміти, що всі запити ми обробити не можемо. Важко відповідати, що зі 100 позицій ми знайшли лише 80. Важко отримувати сумні звістки, адже багато військових із просто захисників перетворилися на друзів.

На сьогодні небагато задач, які ми не можемо вирішити – наприклад, ми, Фонд, не можемо купувати зброю, хоча за сприянням Андрія Матюхи, засновника Favbet Fondation, нещодавно була придбана крута снайперська гвинтівка для бійця ЗСУ. Якщо є така потреба – ми допомагаємо грошима тим, хто може купити. Запити від співробітників, які воюють, ми зараз закриваємо впродовж півгодини – для них є окремий невеличкий склад, слідкуємо, щоб воїни-фавбетівці були забезпечені всім необхідним.

 

Війна про… ?

… історії. Різні історії – і хороші, і погані. Намагаюся сконцентруватися на хороших. Інакше дуже важко.

Про зміни – я ніколи не думав, що буду розбиратися у броні. У классах, відстрілах. Але війна така штука… непередбачувана. 

Про об’єднання нації. Таку згуртованість українців важко було уявити, але війна завжди об’єднує людей, які працюють для перемоги.

Про перемогу. Про нашу перемогу. Про важку роботу після, про шалений розвиток країни, про людей, які роблять неймовірне.

Favbet Fondation про… ?

… допомогу. Про експертність у різних напрямках – ми можемо знайти, привезти амуніцію, спорядження. Ми можемо підказати всім колегам – фондам і волонтерам, хто того потребує, – де знайти авто, де його ремонтувати та як перегнати. Поділитися досвідом про специфіку пошуку засобів зв’язку, надати необхідні контакти перевірених постачальників і виробників як в Україні, так і за кордоном. Ми відкриті до співпраці з фондами, як з гемблінговими, так і з будь-якими іншими. Будь-що для перемоги.

 

Автор: Марія Полянська

Портал про гральний бізнес gamingpost.net розповідає про легальний азарт в Україні. Читайте також:

Favbet: бізнес, що пішов на війну

Волонтер – нова професія у сфері азарту

МСЛ: допоможемо армії разом

ЧИТАЙ ТАКОЖ
Більше матеріалів