fbpx Волонтер – нова професія у сфері азарту | Gamingpost.net

Волонтер – нова професія у сфері азарту


Відверта розмова про волонтерство. Сергій Чмих, Parimatch Ukraine

  • 2022-05-25 21:40
  • 2668
Читати на:

Під час війни багато українців здобули нову “професію”. Вона не оплачується, незважаючи на те, що потребує чималих зусиль. Але замість грошей ця робота приносить величезне задоволення. Саме так. Йдеться про волонтерство.

Війна розділила життя всіх українців на “до” та “після”. Мій співрозмовник – не виняток. У житті “до” Сергій Чмих – senior brand activation manager у Parimatch Ukraine. У житті “після” – завідувач гуманітарного складу компанії.

Сергей Чмых, париматч

Parimatch відомий своїми соціальними проєктами – серед них і допомога дітям, і програми працевлаштування українських біженців за кордоном, і допомога тим, хто захищає нашу країну. З початку війни компанією організовано великий гуманітарний склад, звідки співробітники розподіляють допомогу по всій Україні. Сергій вийшов на склад на один день, але досі займається прийомом, обліком та розподілом гуманітарної допомоги, яка надходить з усіх куточків світу. Ми поговорили із Сергієм про те, як це – з головою пірнути у нове життя.

Про волонтерство

Як, мабуть, і багато хто – я не вірив у те, що може початися повномасштабна війна, більше того - переконував інших у тому, що цього не може статися. Просто пограють м'язами і на цьому все. Коли вранці 24 лютого я прокинувся від вибухів, подумав, що хтось бавиться петардами. Виявилося – ні. Реальність застала зненацька і змусила замислитися – що далі? Далі були кілька днів інформаційної війни, потім – дзвінок від колеги, яка попросила вийти на склад, щоб видати мерч – брендований одяг РМ, який вирушив захисникам. Я вийшов і ось – досі тут.

Питання, як поєднувати роботу та волонтерство, не стоїть – з початком війни компанія переглянула стратегію: більшість офлайнових проектів та активностей, за які я відповідав, поставлено на паузу. Волонтерство займає практично стільки ж часу, як і робочий день у “минулому” житті. Тому важко сказати, що моє життя дуже змінилося. У плані зайнятості, звісно.

Про гуманітарний штаб

Гумштаб, ми його називаємо саме так, працює практично від початку війни. Компанія має великий склад у Польщі, великий склад у Києві та міні-склади, організовані колегами, які роз'їхалися по всій Україні. Є оперативний штаб – туди надходять запити, які реєструють колеги та передають нам. Ми, відповідно, обробляємо та формуємо видачу, оформлюємо доставку. Україна, мабуть, єдина країна, де доставляють гуманітарку на корпоративних Теслах)). Та зараз, за ​​умов паливної кризи, електромобілі – великий плюс.

Гуманітарна допомога надходить із різних джерел – від клубів-партнерів, від колег з-за кордону, зі складу в Польщі. У гумштабі може одночасно працювати від 5 до 10 осіб, залежно від завантаження. Якщо, скажімо, надходить десятитонник – виходить вся команда: сортують, розподіляють, відправляють. Люди надсилають речі на всі випадки життя – від провіанту до медикаментів та побутових речей, які можуть знадобитися українцям, які тікали з одними документами у рюкзаку.

Про технічні складнощі

Здавалося б, робота волонтерів не найскладніша у технічному плані – приймай, сортуй, видавай. Але ні. Трапляються і труднощі.

Ось наприклад, медикаменти – ніхто з нас, умовних комірників, не розуміється на фармацевтиці. Наша “стеля” – це розуміння, що таке спазмалгон та но-шпа. І тут приходить кілька ящиків із медикаментами, які потрібно розсортувати. І ми всією командою дружно пірнаємо в гугл. Витрачаємо на це прірву часу, але починаємо розумітися. Видихаємо. А наступного дня приходить ще кілька ящиків із ліками… але вже з польськими. А потім із французькими... Загалом, близько 300 найменувань довелося розібрати. Коли закінчиться війна, ми можемо сміливо працювати аптекарями в будь-якій країні – про ліки знаємо все.

Або розміри. Найскладніші запити – це запити із точними розмірами одягу. Ти читаєш – штани чоловічі, 46 розмір, з ними все зрозуміло. Повертаєшся – а в тебе контейнер із штанами старого натовського зразка та маркування там аж ніяк не українське. Довелося розумітися і на цьому.

Взагалі із запитами не все просто, особливо з медичними. Хочеться ідеального запиту – відкриваєш і все по поличках розкладено. Назви, дозування, форма. Так буває рідко. В основному це "аптечка" або "пігулки від шлунка"... А ти думай, що туди покласти. На щастя, на більшості упаковок позначено діючу речовину – ми їх спочатку розсортували в таблиці, завдяки цьому стало набагато легше.

Про несподіванки

Лунає дзвінок: - Сергію, ми тобі квіти привеземо. – Квіти? Серйозно? Як півтори тисячі? А що з ними робити?

Отже, привезли нам на склад неймовірну кількість квітів та попросили поставити їх у воду. Ви собі це уявляєте? Добре, що це було напередодні 8 березня – почали розвозити їх дівчаткам-волонтерам, роздавали на польових кухнях біля блокпостів. За два дні розійшлися всі, дівчата дуже раділи.

Вміст гуманітарних посилок досить часто дивує. Наприклад, прийшла коробка із взуттям. Розбираємо, і в одному черевику щось дивне. Обережно дістаємо, а там лампочка. Обернена дбайливо, щоб не розбилася. Якщо раптом матеріал читатиме людина, яка її надіслала, знайте: не розбилася. Світить комусь.

Або коробка з чимось незрозумілим, без опису, але з батарейками. Довго намагалися збагнути. Виявилося – портативні інгалятори. Дуже раділи.

Про емоції

Працювати із гуманітаркою іноді буває непросто. Складно, коли надходить запит, а у вас цього немає. Коли були проблеми з еутироксом – його ніде не було – прийшов досить великий запит на цей препарат. І ось просто фізично неможливо сказати "ні, не можемо допомогти". Наші кур'єри-волонтери тоді весь Київ перевернули у пошуках цих ліків. Знайшли. Доставили. На щастя, досить рідко у нас не виявляється того, що просять. Але якщо таке трапляється, намагаємося шукати, купити.

Дуже складно було, коли формували посилки для біженців із Маріуполя – просто неможливо уявити, що пережили ці люди. Ми розуміли, що в них нічого немає, намагалися підібрати все необхідне, найкраще. Це велике лихо.

Про колег

Мені здається, щонайменше 30% співробітників Parimatch Ukraine зайняті волонтерством. Досить цікаво бачити колег із зовсім іншого боку. Я почав співпрацювати з тими, з ким раніше не перетинався і я без перебільшення захоплений. Особливо нашими дівчатами, які роблять, здавалося б, неймовірні речі за зовсім фантастичні терміни.

Про людей

Моє ставлення до людей не дуже змінилося – вони мені завжди подобалися. Єдине - став набагато більше захоплюватися своїм народом, українцями. Та згуртованість, яку ми показали, та єдність – це щось із розряду неможливого.

Я радий бути причетним до цього і дуже радий, що залишився у Києві, хоч і були думки виїхати на захід України. Добре, що вийшов того дня на склад і лишився. Дуже здорово, що така можливість – допомагати. Набагато краще займатися чимось корисним, ніж сидіти без діла, жаліти себе, країну та скаржитися на життя. Я в роботі й активно у неї занурений. Іноді, правда, здається, що я роблю замало. Коли таке відбувається, я активно поринаю в розбір гуманітарки й відразу все проходить.

 

Автор: Марія Полянська

Портал про гральний бізнес gamingpost.net розповідає про легальний азарт в Україні. Читайте також:

Avatars for Ukraine – NFT-проєкт для підтримки України

Від геймдева до виробництва дронів… одна війна

Благодійна серія Ukrainian Glory Cup

ЧИТАЙ ТАКОЖ
Більше матеріалів