fbpx Slots City Foundation – фонд, який був не про війну | Gamingpost.net
captainslot.consulting

Slots City Foundation – фонд, який був не про війну


Війна радикально змінила плани кожного з нас. Slots City Foundation – яскравий приклад цих непростих змін

  • 2022-10-21 23:23
  • 2027
Читати на:

Чи знайдеться хоча б один із нас, у кого не змінилися плани вранці 24 лютого? Поїздки, будівництва, бізнес-проєкти, зустрічі – все це змінив план, що складається лише з одного слова – вижити. Трохи згодом, коли ми почали приходити до тями та усвідомлювати, що відбувається, план знову змінився. Відтоді він складається з іншого слова – перемогти. План із одного слова. План, один на всіх.

Slots City Foundation – благодійний фонд, який теж мав інші плани. Освіта, екологічні ініціативи – у фонді міркували над різними напрямками роботи та навіть встигли посадити чимало дерев у ботсаду в рамках світової екологічної ініціативи Greening of the Planet.

А потім настав ранок, який ніхто не забуде. Стало ясно, що й освіта, й екологія – все стане неважливим, якщо Україна програє цю битву – росії невигідні освічені люди, країну-терориста не турбує чистота планети. Тому наприкінці зими плани, багато з яких ще були на папері, змінилися.

Змінилось і життя людей. Як так сталося, що звичайний айтішник знає все про дрони та автомобілі, ми дізналися у Павла Грищенка. До речі, звичайним айтішником називає він себе сам. Насправді Павло – CEO у Slots City.UA та паралельно – людина, яка відповідає за величезний шмат роботи фонду: забезпечення військових.

Павло – гарний співрозмовник. Видно, що втомився і що часу на поговорити зовсім небагато. Говорить виважено, роздумує перед тим, як відповідати. Ближче до середини діалогу стає зрозуміло, чому – він зберігає безліч чужих історій. Радісних, сумних. Про них розповідати начебто й доречно, проте не можна. Можна лише зберегти. Коли йдеться про особисте, Павло пожвавлюється, на останні питання відповідає швидко та без сумнівів. Це важливо. Тому що останні питання – про перемогу.

на війні вчишся швидко

Той важкий ранок у Павла почався як у всіх, а продовжився поїздкою до офісу – людям треба було видати зарплату, адже невідомість краще зустрічати з грошима. Тоді у Києві ніхто особливо не розумів, що робити, знали лише, що треба захищати себе, захищати місто від росіян. Військкомати обростали чергами, а місто – блокпостами. Павло потрапив на один із них. Вперше перезарядити автомат довелося саме там – на посту, але на війні вчишся швидко. І ось уже розумієш різницю між класами захисту, знаєшся на різних типах тепловізорів, проходиш курс по дронах для аеророзвідки та раптово опиняєшся не лише айтішником, а й захисником, а потім – ще й волонтером.

волонтерами стають непомітно

Волонтерам на початку доводилося дуже складно. Налагоджені канали поставок були лише у тих, хто займався війною ще з 2014 року. Всім іншим доводилося шукати надійних постачальників і необхідне спорядження значно довше. А треба було багато й одразу.

Волонтером на цій війні стаєш непомітно – ось ти допомагаєш співробітникам перевезти сім'ї та влаштуватися на новому місці, потім шукаєш якісні бронежилети для своїх, і ось уже знаходишся у пошуках дрона, про який попросили.

Коло "своїх" розширюється у воєнний час стрімко: за лічені дні серед них не лише друзі та співробітники, з якими ти лише вітався вранці, а й хлопець, з яким стояв пару днів тому на київському посту, а ще знайомий знайомого – йому конче потрібно спорядження.

Про те, наскільки було оснащено нашу армію, що за лічені дні збільшилась у рази, знають усі. Тому друга армія – волонтерська, була дуже доречною.

народ, який не хоче годувати свою армію, годуватиме чужу

Перший мільйон на підтримку країни було перераховано Slots City на початку березня. Це вчинок із розряду імпульсивних – ніхто не замислювався про піар, гроші перерахували, бо так треба. Мільйон передали в один із найвідоміших та найбільших фондів України – “Повернись живим”. Далі підтримка армії перетворилася на постійну та регулярну. Коли постало питання – допомагати грошима чи закуповувати та передавати необхідне конкретним людям, обрали останнє й на те було кілька причин.

Перша – це швидкість. Волонтерські процеси були вже налагоджені, тому команда фонду мала можливість закривати запити досить жваво та передавати потрібне напряму. Друге – точність. Коли приймається в роботу запит – враховуються всі нюанси, команда намагається не прогаяти нічого, що може виявитися критично важливим для військових. І третє – це емоційна частина, яку ніколи не можна скидати з рахунків. Радість бійців від того, що вдалося знайти все необхідне, складно порівняти з чимось ще. Це дає потужний заряд енергії для подальшої роботи.

за допомогою друзів та волонтерів

За сім місяців роботи фонду встигнуто чимало. У звітності Slots City Foundation досить гармонійно співіснують найрізноманітніші завдання: закупівля автомобілів, дронів, генераторів і тепловізорів, передача гуманітарної допомоги біженцям, забезпечення проживання бійців.

Здається, що у команді фонду працює багато людей, але насправді це не так. У раді фонду – 4 особи, кожна з яких має свої завдання. Крім того, частково задіяні у роботі благодійної організації й співробітники ігорного проекту Slots City.

Небагато, погодьтеся, але ж ніхто не скасовував друзів? Війна їхню кількість, до речі, суттєво збільшила. Різні міста, різні країни, різні можливості – багато людей задіяні у ланцюгах постачання необхідного. Саме тому, публікуючи звіти про роботу, ми завжди пишемо “за допомогою друзів та волонтерів”. Без них – нікуди.

труднощі стимулюють імпровізацію

Що довше йде війна, то більше виникає проблем із постачанням. Попит народжує пропозицію, але це правило працює не завжди, тому автомобілі, наприклад, знайти зараз набагато складніше. Крім того, вони стали значно дорожчими – перекупники теж не марнують часу.

У військових завжди конкретні вимоги до чотириколісних – найчастіше просять пікап, 4х4, дизель, і якщо ще нещодавно такі автомобілі без проблем можна було знайти в сусідній Польщі за адекватні гроші, то тепер доводиться возити навіть із Британії.

За весь час роботи фонду ми разом із друзями та волонтерами передали військовим 16 автомобілів, з них один автобус та одна вантажівка. Кожне таке авто – величезний шмат роботи.

Рахуйте самі: машину потрібно знайти, купити, доставити, відремонтувати, пофарбувати, передати. На словах все звучить просто, але просто не буває. Приміром, той самий ремонт: немає такого чарівного СТО, яке може провести всі потрібні роботи для будь-якої марки авто. Треба шукати, дзвонити, їздити. Ми намагалися структурувати цю роботу, але щоразу виникають нюанси, які в жодну структуру не вміщуються. Доводиться імпровізувати.

Ще одна складність – дрони. Тут варто обмовитися – йдеться про дорогі дрони, наприклад, Matrice, вартістю понад $20 тис. На них непросто знайти гроші, їх непросто доставити в Україну – такі покупки супроводжує довжелезна митна тяганина. Тому ми вирішили відмовитися від доставки подібних "пташок" на користь дронів середнього цінового сегменту, за $3-4 тис. Вони чудово вирішують поставлені завдання, та й “закриваються” такі запити набагато швидше.

Але, чесно кажучи, хоч би скільки було складнощів, усі вони стають неважливими, коли ти розумієш – все вдалося. Автомобіль, дрон чи тепловізор – у надійних руках, які вміють воювати із ворогом.

військові не кажуть: “зобов'язані”

Передається допомога по-різному. Щось невелике можемо відправити поштою, “серйозніші” вантажі вирушають в дорогу з друзями чи з волонтерами. Деколи доводиться їздити самостійно, іноді забрати приїжджають військові. Їздити емоційно не просто, незважаючи на те, що бойовий дух у бійців набагато вищий, ніж у цивільних. Приїжджати в розташування бригади важко тому, що про наші втрати, які рідко зустрінеш у новинах, дізнаєшся на місці. Це вже не просто фото у фейсбуці з чорною стрічкою. Це люди, яких ти знав, які ще тиждень тому передавали тобі “привіт” та “дякую”, а тепер їх немає.

Вражає, як військові беруть допомогу – завжди зі щирою радістю. Їх тішить усвідомлення того, що цивільним не байдуже. Що про них пам'ятають та дбають.

У військових немає слова "зобов'язані". Це цивільним постійно хтось щось зобов'язаний. Військові просто кажуть "дякую".

Особливо цінні подяки, які приходять трохи згодом у вигляді повідомлень вночі чи рано-вранці, але ти завжди їм радий. У цих повідомленнях часом коротке “накрило. завдяки вашим колесам вирвалися”, а часом яскраві емоційні фотографії чи відео.

Ми не відстежуємо долю техніки, яку привозимо, але завдяки тому, що з усіма встановлюються дружні стосунки, майже завжди знаємо, що з нею. Буває, пишуть – "машина все, самі живі". І ти навіть не думаєш про те, скільки було витрачено часу та сил на цю машину. Все окупається простим словом – живі. Це головне.

про напрями допомоги

Slots City Foundation – невеликий фонд, який не збирає пожертви з усієї України. Гроші у фонд надходять із нашого ігорного проєкту, нас підтримують друзі та партнери, тому неможливо забезпечити необхідним усіх, хто потребує допомоги, як би не було важко це усвідомлювати.

Ми вирішили зосередитися на двох напрямках, де вже є експертами. Звичайно, це не означає, що буде відмовлено у допомозі підрозділам, з якими ми вже працюємо, ні, якщо є можливість, ми завжди намагаємось допомогти.

Основні напрямки діяльності фонду відтепер – дрони та гуманітарна допомога людям, які постраждали від війни.

Заявок на дрони дуже багато, на них буквально черга, тому, навіть з урахуванням звуження нашого поля діяльності, роботи більш ніж достатньо. Заявки завжди сортуються за пріоритетністю, головне завдання – забезпечити передову. Потім – тилові формування.

наші двері мають бути відчинені

Другий напрямок роботи фонду – гуманітарна допомога людям, які постраждали від війни. Цим напрямком займається Станіслав Андрєєв, директор Slots City Foundation.

Сьогодні ВПО – найвразливіша частина населення, люди, які змушені були тікати, залишивши все – роботу, дім, речі. Вони стукають у всі двері з проханням допомогти і ми вирішили, що наші двері мають бути відчинені.

Щомісяця фонд разом друзями та волонтерами обробляють від 150 до 300 заявок біженців. Переважно вони надходять через сайт Slots City Foundation та сторінку на фейсбуці. У запитах практично завжди: дитячі товари, побутова хімія, їжа, гігієна. Ми намагаємося допомогти всім, хто звернувся, фільтруємо шахраїв – незважаючи на війну, вони нікуди не поділися. Крім того, допомагаємо із закупівлею гуманітарної допомоги громадським організаціям, які займаються переселенцями. Охопили вже близько 14 областей України та Київ.

З організацією у цьому напрямі простіше: накопичуємо заявки, проводимо закупівлю, робимо розсилку. Емоційно – складніше. За кожними скупими рядками з проханням про допомогу стоїть чиясь особиста трагедія, біда. Повернути людям те, що вони втратили, ми, звичайно, не можемо. Але допомогти необхідним і дати зрозуміти, що вони не наодинці з бідою – так. Жодна відправка не залишається без відповіді. Люди пишуть, дякують. Це наша мотивація.

якось на півдні ми знайшли БРДМ 

Деколи щось не виходить, не без цього. Будь-яка невдача чомусь вчить і дозволяє уникнути більших помилок надалі. А, як показала практика, деякі невдачі отримують цікаве та дуже непогане продовження.

Якось на півдні ми знайшли БРДМ 1. Звучить інтригуюче, чи не так? Так от, місцеві давно її купили, щоб використовувати для риболовлі, а ми, звичайно, вирішили, що на фронті вона потрібніша... 

Отже, машину отримали. Але, як показав наступний, уже детальний огляд, отримали у дуже плачевному стані, була потрібна заміна багатьох деталей. На жаль, поставити її "на ноги" ми поки що не змогли, але за цю прекрасну ідею схопилися інші – як виявилося, "наші" знайомі не єдині, які за рибою та на полювання на БРДМ катаються.

Підсумок цієї історії – близько п'яти БРДМ уже поїхали на фронт, сподіваємось, шоста незабаром до них приєднається.

Військові історії взагалі часто чудові. Жаль, їх далеко не всі можна розповідати. Зате колись потім з них може вийти чудова книга.

трохи про особисте

Що змінилося під час війни?

Перший вибух раннім, ще темним ранком, змінив взагалі все. Люди стали іншими, Україна стала іншою. Кожен із нас змінився – я спіймав себе на думці, що став менше відкладати “на потім”. Усі бажання та наміри намагаюся реалізовувати зараз, адже завтра може й не бути. Змінилося ставлення до людей, стало зрозуміло, що далеко не кожен, хто голосно кричить і б'є себе в груди кулаком, готовий відповідати за свої слова. І не кожен, хто мовчить, нічого не робить.

Але в будь-якому разі Україні потрібні всі її люди. На кожного військового необхідно 5-6 цивільних. Громадянських, які працюють, щоб мати змогу донатити, шукати, привозити.

Ми переможемо?

У нас немає вибору.

А що далі?

Далі ми почнемо заново вчитися радіти світлому. Не вибухам у російських військових частинах, цифрам, що зростають у графі “втрати ворога”, не збитим літакам. Іншим речам, справді світлим.

Це буде непросто, адже ми всі постраждали від війни. Навіть ті, хто має вцілілі будинки і не ховав близьких на цій війні. Ми ще довго позбавлятимемося від наслідків вторгнення “русского мира”, але обов'язково впораємося.

Відбудуємо будинки, розмінуємо безкраї поля та грибні ліси та знову навчимося жити у мирній Україні.

Портал про ігорний бізнес gamingpost.net розповідає про легальний азарт в Україні. Читайте також: 

Slots City Foundation звітував за вересень

Соціальний гемблінг – шлях до азарту?

Як не грати: експеримент з Австралії

ЧИТАЙ ТАКОЖ
Більше матеріалів