Розпочинаємо цикл публікацій про те, як гравці нав’язували гральним закладам свої правила. Деякі з них займалися хай і винахідливим, але криміналом. Натомість деяким вдавалося накопичити великі статки цілком законно. Друге – про героїв сьогоднішньої статті, які стали свого роду легендами грального бізнесу.
Отже, тріумфальна історія команди з блекджеку Массачусетського індустріального університету (MIT) почалася ще у 1977-му, коли відмінник і розумник Білл Каплан прочитав книжку про підрахунок карт і засвоїв модель, яка дозволяла гарантовано вигравати. Хлопець так захопився відкриттям, що навіть вирішив на рік відкласти вступ до Гарварду та податися у Лас-Вегас, перевіряти метод на практиці. План спрацював: позичені у батьків $1 тис. за дев'ять місяців перетворилися на $35 тис.
У використаній Біллом методиці гравець стежить за картами, які роздаються і намагається вирахувати, які карти залишилися у грі. Якщо більше великих карт, ставки можна підвищувати. Якщо ж дрібних – навпаки. Така система хоч і не гарантувала виграшу постійно, але забезпечувала підсумкову перемогу.
Білл міг би залишитися майстром-одинаком, але про нього дізналася група студентів з MIT і попросила стати їхнім коучем. А далі Каплан з однодумцями заснували компанію Strategic Investments, у якій взялися з новим розмахом готувати підкованих гравців. Це була не лише школа математики та блекджеку, але і своєрідна школа характеру. Наприклад, одному з учнів – 22-річному Майку Апонте – довірили фантастичну суму у $40 тис., а протягом перших десяти хвилин гри він примудрився програми $10 тис. з них.
"Власник казино підійшов одразу, привітав мене та відвів у пентхаус. Там було джакузі, більярдний стіл – це було неймовірно. Я був у захваті від кімнати, але не такому, як міг би бути. Я був засмучений через втрату грошей", - цитує хлопця BBC.
Однак потім Майку вдалося себе опанувати: в університет він повертався з додатковими $25 тис.
Також гравець розповідав, що увага казино, яку неодмінно привертають хайролери, - один з головних челенджів. Тобою цікавляться, до тебе пильно придивляються, а ти маєш почуватися комфортно і грати з холодною головою.
Ще одним челенджем стало життя на два світи, які подекуди поєднувалися у вигадливий спосіб. Зокрема одного разу гравець команди завітав на пари прямо з відрядження до Вегасу, захопивши з собою $125 тис. у паперовому пакеті. Хлопець забув пакет в аудиторії, а коли повернувся, його вже не було. З'ясувалося, що прибиральник просто забрав пакет у комору, але повернути гроші було ох як непросто. Право на гігантську суму студент доводив протягом півроку.
Виграші команди були більш ніж пристойними. За оцінками, в середньому вони заробляли $190 тис. за гру. А якось у казино Desert Inn їм вдалося виграти $1,5 млн. За неофіційною інформацією, кожен з постійних гравців заробив по $5 млн.
Втім, зрештою гравців з команди MIT у казино почали пізнавати. Вже на вході їм могли повідомити, що вони у закладі – гості не бажані. Або ж бажані, але не за столами, де грають у блекджек. На той момент у Strategic Investments було близько 80 гравців,і Каплану перестало подобатися їх контролювати. До того ж, виграні суми, розподілені між усіма, перестали здаватися захмарними. Тож у 1993-му Каплан закрив компанію та занурився у світ інвестицій. Чимало гравців взяла з нього приклад, а деякі продовжили гральну "кар'єру" в інших схожих командах, яких на той час з'явилося чимало.
Додамо, що у 2002-му письменник Бен Мезріч написав про гравців Каплана книжку "Удар по казино: інсайдерська історія дести студентів MIT, які обіграли Лас-Вегас на мільйони". А вже у 2008-му за книжкою вийшов фільм "21".
Автор: Аліна Швець
Новини ігорного бізнесу України та світу на gamingpost.net. Читайте також:
КРАІЛ погодила об'єднання реєстрів
Грати по-нідерландськи: Гемблінг приніс 1 млрд євро у бюджет країни
Федоров сподівається на швидку ліквідацію КРАІЛ: У чому суть