Звичка рахувати чужі мільйони – не найкраща. А якщо врахувати, що мільйони, взагалі-то, міфічні, то звичка взагалі виходить досить абсурдна. Тільки ось українському ігорному бізнесу не до сміху.
З 26 квітня ігорний бізнес України отримав можливість перейти на спрощену систему оподаткування. Може скластися враження, що тільки представникам сфери азарту так пощастило, але ні – на час воєнного стану, коли практично всі компанії знаходяться на межі виживання, багато бізнесів отримали цю можливість.
Але решта бізнесів “громадськість” на чолі з Ярославом Железняком (партія “Голос”) не цікавить. А ось гральний бізнес – навпаки. Доходи від ігорки, проти легалізації якої протестував, здавалося б, кожен, хто вміє говорити, раптом виявився неймовірно потрібним і втрата їх загрожує країні катастрофою.
Депутати досить швидко порахували, скільки мільйонів недорахувалися в скарбниці у зв'язку з переходом восьми (!) компаній на спрощену систему оподаткування і вирішили, що ситуацію потрібно виправляти. Адже, на їхню думку, ігорний бізнес анітрохи від війни не постраждав. Навіть наземний, який існував здебільшого за рахунок туризму.
Загалом, якщо відкинути лірику, то законопроєкт №8079, ініціатором якого виступив Железняк, ухвалено у першому читанні й днями комітет Ради з податкової політики підтримав ухвалення проєкту закону в другому читанні. Нескладно здогадатися, про що законопроєкт – про заборону знаходження ігорного бізнесу на спрощеній системі оподаткування. Якщо проєкт закону буде прийнято і підписано Президентом, він негайно набуде чинності і весь ігорний бізнес, який отримав невеликий перепочинок, знову зобов'язаний буде сплачувати неймовірні суми податків.
Де їх брати у воюючій країні – нікого не хвилює. Як, втім, і факт недосконалого законодавства – нагадаємо, що законопроєкт 2713-д, який має врегулювати податкову сторону азарту, все ще не ухвалено.
Ситуація складається справді досить абсурдна – азартний бізнес має дякувати за те, що йому дозволяють працювати і котитися самостійно далі, періодично виймаючи з коліс палиці, які дбайливо туди просовують законодавці.
Легальний гральний бізнес дорікають всіма гріхами (більшість з яких стосується швидше нелегалів) і періодично згадують, що 2021 року до бюджету надійшло лише 18% від запланованих доходів – через недоотримані 6 млрд без підтримки залишилися культура, здоров'я та інфраструктура. Чи не забагато для однієї сфери, яка через проблеми з оподаткуванням у принципі не може працювати на повну силу вже два роки? І яка, незважаючи на війну, 2022 року вже виконала план податкових надходжень на більш ніж 72%.
Мабуть, ні, якщо навіть церква вирішила обуритися пільгами – Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій звернулася до Президента та голови ВР, та висловила своє обурення від імені “мільйонів віруючих”:
“У той час, коли українці віддають останні заощадження як пожертвування на підтримку Збройних сил України та потерпілих від російської агресії, запропоноване законопроектом № 2713-д зниження податкових ставок для власників ініціативи в результаті призведе до зменшення надходжень до Державного бюджету України”.
Цікаво, чому їм, як усім іншим протестувальникам, не спадає на думку підрахувати, скільки легальний азарт витратив на допомогу ЗСУ? І чому ніхто не бере до уваги війну, від якої ігорний бізнес страждає повною мірою? І чому правоохоронці так активно не переслідують нелегальний ігорний бізнес, як легальний?
Проста думка про те, що потрібно не лише брати, але й давати, стала неактуальною. Але так система довго не протримається.