Останнім часом хіба що лінивий не порахував статки українських організаторів азартних ігор. І хіба що дуууже лінивий не звинуватив азартників у всіх смертних гріхах.
Пересічних українців, у яких батько/син/брат виніс останнє з дому та програв, зрозуміти можна. Щоправда, на питання “а до чого тут легальний азарт, якщо гроші програні у сусідньому підвальчику”, – вони не відповідають.
А ось з можновладцями, значна частина яких з радістю проводить час за дверима VIP-залів казино, зрозуміти складніше – хіба що всі вони одночасно вщент програлися.
Пояснити, чому раптом почався шалений тиск на індустрію азарту України, складно. Але зовсім нескладно прорахувати, що такий тиск зможуть витримати одиниці. Інші просто підуть, звільняючи дорогу нелегалам, яких особливо не турбує закон і зовсім не турбують такі дрібниці, як податки та ліцензійні платежі.
Ще не встигли азартники оговтатися від скасування податкових пільг, як отримали інший удар – щойно набрала чинності постанова про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314.
“Внести зміну… доповнивши підпункт 5 після слів “у цьому підпункті” словами “(крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії)” – йдеться у постанові.
Так-так, азартники знову особливі. Знову єдині, кого не зачепила війна (сарказм).
Що означає для індустрії таке “особливе положення”? Те що, організатори зобов'язані сплатити борги за ліцензійними платежами, які ніби були відтерміновані через війну, у тридцятиденний строк. Третього квітня всі борги повинні бути закритими, а ліцензії на 2023 рік – сплаченими.
Грошей це принесе, звісно, чимало – борги деяких ліцензіатів сягають 200 млн грн. Але чи є в них ці гроші? Якщо почитати пабліки (а хейтити азартників у можновладців останнім часом – найулюбленіша справа), то це – дріб’язок, що можна нашкребти по кишеням. Насправді – більшість операторів українського ринку такі виплати просто паралізують.
Звісно, у багатьох виникне закономірне питання – а навіщо відкривати заклади, якщо не в змозі платити? Де азартники ховають статки і чому прикидаються бідними? Відповідь є, та помічати її ніхто не збирається. Закон, який регулює ігорний бізнес, застарілий та ніяк не відображає реальний стан справ на ринку. Ліцензіати наразі мають платити величезні гроші не тому, що погодились на це від самого початку. А тому, що держава не виконує своїх обіцянок – податковий закон, за ким всі платежі стали б адекватними навіть попри воєнний час, досі не ухвалено.
Що далі? Якщо влада не піде на діалог з представниками азартної сфери – ми отримаємо ще більше нелегалів. І, як наслідок – ще більше лудоманів, більше криміналу, більше зруйнованих життів. Кому це потрібно?
Автор: Марія Полянська
Новини ігорного бізнесу України та світу на gamingpost.net. Читайте також:
Презумпція виновності: держава проти легального азарту