Розгляд законопроєкту № 2285-д у другому читанні триває: коментарі голови ВСПІР Ігоря Макієвського

Голова Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців галузі відпочинку та розваг Ігор Макієвський відповів на кілька запитань сайту Ukrainian Gaming Week стосовно процесу легалізації грального бізнесу в Україні та тексту законопроєкту, який зараз Верховна Рада розглядає у другому читанні:

“Текст, який підготовлений до другого читання, містить, на наш погляд, зайву зарегульованість ринку. У законопроєкті прописано дуже багато норм і вимог, які в сукупності дуже складно виконати і які безпосередньо впливають на такий показник, як простота ведення бізнесу. Так ось, “простота ведення ігрового бізнесу” в Україні – вона дуже складна, якщо так можна сказати”.

Щодо цін на ліцензії Макієвський говорить:

Також ми відзначаємо дуже високу ціну входу на ринок і ліцензійні платежі, які ще для міста Києва і для якихось окремих локацій можуть бути прийнятні, але для більшості регіонів і українського бізнесу – дуже високі та непіднімні. В результаті, за нашими оцінками, якщо буде прийнятий формат легалізації, який підготовлений до другого читання в комітеті, то бюджет отримає від грального ринку десь в 10 разів менше – близько 30-50 мільйонів доларів на рік, замість того щоб отримати від 300 мільйонів до пів мільярда доларів на рік при прозорому, зрозумілому підході й регулюванні”.

Також експерт нагадав про те, що експерти виділяють грузинський і білоруський підхід до регулювання грального ринку. Ці країни ближче до нас за менталітетом і зрозуміліші по ринку.

“Так ось, грузинський містить буквально три ліцензійні платежі, вірніше – велика загальна ліцензія, патенти та платіж до місцевого бюджету. Причому у них є диференціація платежів залежно від регіону і його економічного стану. Сенс наступний: у них високі платежі, але бізнес платить три платежі на рік і на цьому його стосунки з державою, так би мовити, закінчуються. Іншими словами, бізнес виконав свої зобов’язання перед державою і спокійно, без нервування може вибудовувати свою роботу. В Білорусі інша система. Держава обкладає дохід від цього бізнесу через систему онлайн-моніторингу. Таким чином, там платежі менше за показниками, але оподатковувана база ширше шляхом того, що вони контролюють практично кожен автомат.

У нас же законодавець зробив мікс з грузинського і білоруського підходів, об’єднавши їх в одному законопроєкті. Присутні й дуже високі ліцензійні платежі, і система онлайн-моніторингу, яка передбачає ще й податок з доходу. Все це разом створює гримучу суміш, яка не тішить ні внутрішніх, ні зовнішніх інвесторів”.

Але є надія, що все-таки здоровий глузд візьме гору. Тому що, якщо взяти закон “для галочки” – це не той варіант, який, об’єктивно, потрібен всім. Адже треба запускати економіку, економічні процеси, супутній бізнес, створювати робочі місця. Для цього потрібно жити реаліями та розуміти, в якій економічній ситуації знаходиться Україна, яка купівельна спроможність у населення.

“І я вже не кажу про особливості, пов’язані з коронавірусом і обмеженнями. І що гральний ринок, якщо буде відкриватися, то зробить це в розпал обмежувальних заходів, що теж безпосередньо вплине і на показники, і на інвестиції, і на прибуток. Тому потрібно спускатися на землю. В цьому ми бачимо здоровий підхід.

Якщо ж буде прийнятий нежиттєздатний формат, то таким він і залишиться. Якщо у нас тіньова або сіра складова переважатиме, то всі ці корупційні ризики, які повинні були вже закінчитися з прийняттям закону, нікуди не дінуться і буде “наша пісня гарна й нова, починаймо її з початку”. Але, сподіваємося на здоровий глузд, який повинен взяти гору “.