fbpx Розвиток поло в Україні – які шанси у «спорту королів»? | Gamingpost.net

Розвиток поло в Україні – які шанси у «спорту королів»?


Президент Федерації поло України розповів про перспективи розвитку цього виду спорту в нашій країні.

  • 2021-12-06 17:17
  • 1020
Читати на:

Світ грає в поло понад тисячу років, а в Україні ним зацікавилися лише два роки тому. У 2019 році була зареєстрована Федерація поло України. А в серпні 2020 року цей вид спорту офіційно визнали у Міністерстві молоді та спорту.

Про розвиток поло в Україні ми поговорили із президентом Федерації поло України Андрієм Білим.

Андрію, розкажіть, будь ласка, про поло. Коли виникла ця гра та в яких країнах вона є найбільш популярною?

Щодо історії, то поло – дуже давня гра, що зародилася ще Індії, далі перейшла у Британську імперію, і поширилася у світі.

Основні центри поло – це Аргентина, США, Британія, Австралійський регіон та південно-східна Азія (Індія, Іран, Пакистан). Досить бурхливо та активно розвивається поло в Європі. Дуже хороші команди та клуби існують у Німеччині, Австрії, Італії, Франції. Звісно, ​​що гранд – це Великобританія. Всі знають ці відомі картинки з королівськими сім'ями, принців з ключками на конях та традицію, коли вся монарша сім'я та аристократія виходить на поле та затоптує ямки, що залишаються після гри. Про це всі знають.

Чому цей вид спорту ніколи не розвивався в Україні?

Річ у тім, що ні за радянських часів, ні за період незалежності України поло як виду спорту не було. Є безліч причин – як об'єктивних, і суб'єктивних. Але, на мою думку, основна причина полягає в тому, що цієї гри не було в культурі українського народу, і ніхто її не привніс. У 2019 році держава Аргентина призначила нового посла в Україні – Елену Мікусінскі. Вона дуже активна, прогресивна і, як посол Аргентини, захотіла презентувати свою країну – що вони мають, які у них відмінності на світовій карті тощо.

Звісно, ​​Аргентина – це поло, вино, м'ясо та танго. Десь у вересні 2019 року був організований аргентинський день у клубі Equides. Було запрошено кілька команд, які провели показовий матч по поло. Цей захід тривав кілька днів. Першого дня вони грали, а наступного дня пані Мікусінскі попросила мене допомогти в деяких організаційних моментах, оскільки я є Президентом асоціації кінного спорту України.

Ми запланували провести майстер-класи для гостей, дітей, показати, що таке поло – і зрештою побачили шалений інтерес. Аргентинські гравці надвечір валилися з ніг від втоми.
Люди почали питати, чи можна займатись поло в Україні, захотіли навчитися, спробувати. І нам це також стало цікаво. Ми поговорили з Еленою, і вона сказала, що було б чудово зареєструвати Федерацію поло України. Оскільки Аргентина – це номер один у світі поло, пані Мікусінскі нам у цьому сприяла та допомогла.

Судячи з усього, цей момент став вирішальним і з нього почалася історія поло в Україні?

Ми зареєстрували Федерацію поло України, мене обрали Президентом, і після цього необхідно було пройти низку бюрократичних моментів, пов'язаних із визнанням у Міжнародній федерації поло (її штаб-квартира знаходиться в Уругваї). Нас запросили на Конгрес, який проходив у Буенос-Айресі у грудні 2019 року. Ми підписали Меморандум з Міжнародною федерацією та отримали сертифікат визнання.
Під час цього візиту завдяки Елені Мікусінскі ми підписали п'ятирічний контракт із Аргентинською асоціацією поло, подивилися, як у них усе організовано, було багато зустрічей та контактів. Ми також познайомилися з Президентом асоціації поло Аргентини, багатьма функціонерами, президентами федерацій інших країн.

У січні 2020 року нас вперше запросили на світовий чемпіонат з зимового поло, який проходив у Сант-Морісі, в горах, на застиглому озері. Це було дуже красиво та видовищно.

У нас значно розширилися контакти, з'явилися зв'язки. Після цього нас запросили до Британії, і ми стали членом Херлінгемської асоціації поло. Це дуже привілейована асоціація, до якої входять великі поло-клуби та федерації з усього світу. Туди приймають не всіх, але ми їм сподобалися.

На 2020 рік у нас були великі плани – у середині березня мало відбутися відкриття першої дитячої школи. Коли ми були в Аргентині, нам подарували інвентар для дітей, адже вони починають тренуватись не на конях, а на землі. Частину обладнання ми закупили самі.

У Києві є гімназія MIDGART із власною стайнею, де діти займаються кінним спортом, вона знаходиться на ВДНГ – там чудова локація.

Також ми розпочали роботу в іншому напрямку – відкриті тренування для вершників, які проводились на базі кінної поліції міста Києва, на іподромі. Зібралася чимала група – близько 20 спортсменів, які займаються кінним спортом. Все це розвивалося "на ентузіазмі", ми спиралися на знання наших гравців - кілька людей пройшли навчання в університетських командах Англії.

Далі ми запланували два офіційні матчі (у травні 2020 – «Аргентина – Україна», і другий – «Україна – Монако»), але почалася пандемія коронавірусу.

З якими проблемами довелося зіштовхнутися?

Однією з найбільших проблем в Україні є відсутність кваліфікованих тренерів. Асоціація поло Аргентини порадила нам фахівця, але він на той час був у Новій Зеландії. Ми з ним зв'язалися, він прийняв запрошення, але почався карантин - ні він не зміг звідти виїхати, ні до нас не можна було приїхати. А без спеціалістів ніяк. За підручниками жоден вид спорту не розвивається.

Бюрократичні моменти також є. Ми, визнані міжнародною федерацією поло в 2019 році, статус визнаного виду спорту в Міністерстві молоді та спорту отримали лише у серпні 2020 року.

Як ви оцінюєте перспективи поло України?

Поки що ми робимо те, що в наших силах. Закупили тренажери, інвентар, здійснюємо популяризацію. На базі школи MIDGART організували літній табір для дітей та провели показові виступи – це все, що можна було зробити.

Позитивний момент, який нас дуже тішить – власники клубів виявляють інтерес до цього виду спорту. Буквально два тижні тому я розмовляв із власником одного з клубів Київської області, і виявив бажання закласти першу трав'яну арену для поло.

Оскільки у нас підписано контракт із Асоціацією поло Аргентини, і вони обіцяли нам п'ятирічну підтримку, ми одразу їх звели. Я сподіваюся, що цей проект запуститься за рік-два. Поки що ми проводимо тренування та змагання на звичайних аренах для кінного спорту, але це допускається. Тому що у світі в поло грають будь-де – на снігу та на льоду, на верблюдах і навіть на велосипедах. Різноманітність величезна. Тому нам є куди рухатися, щоб експериментувати та знайти свій шлях.

Загалом, я вважаю, що у нас є хороші передумови, тому що в Україні досить сильно розвинений кінний спорт – він набирає популярності. Я вважаю, що перспектива дуже непогана, бо найголовніше у будь-якій справі – це взятися і зробити.

Автор – Уляна ЛИСАК

Читайте також:  Поло, танго та вино – як пройшов День Аргентини в Equides

 

ЧИТАЙ ТАКОЖ
Більше матеріалів